Любов німця Юрґена Маєра до оригінальних і цікавих форм, при тому не позбавлених модерністичного практицизму та лаконічності, чудово допасувалася до атмосфери дитячого науково-розважального парку в данському Нордборзі.
Парк Данфоcс було відкрито у 2005 році. Його площа становить 5,5 га. Неподалік розташовано підприємство «Данфосс», яке виробляє електронні трансформатори частоти. Призначення парку – ознайомити відвідувачів з динамікою, гідравлікою, електронікою тощо у розважальній формі. Для цього було збудовано пізнавальні атракціони: наприклад, величезні ваги, з одного боку яких висить автівка, а з іншого - прикріплено мотузки, вхопившись за які, можна спробувати підняти машину, а відтак пересвідчитись у реальності певних фізичних законів.
Архітектурне бюро Маєра спроектувало для данського парку, головною прикрасою якого до того був блакитний водяний куб, дві будівлі: виставкову залу Центр цікавинок «Купчаста хмара» (Curiosity Centre Cumulus) та ресторацію «Фабрика їжі» (Food Factory). Створення так званого Центру цікавинок дозволило розширити можливості парку у зимовий час, адже переважна більшість атракціонів (дитячі майданчики, гойдалки, батути тощо) до того часу була зорієнтована на теплу погоду. Тут базується пізнавальна виставка Bitland, темою якою є цифрові технології. Дивні хвилясті стіни Cumulus’а на другому поверсі слугують двома величезними екранами-проекторами. Відвідувачі можуть все випробовувати самі. Квиток є одночасно й носієм інформації: все, що відвідувач створює на виставці (звуки, малюнки, анімацію), можна забрати з собою додому на пам’ять.
Проект виставкового центру, як і подібний до нього фаст-фуд «Фабрика їжі», дуже простий. Це дві пласкі з боків будівлі з невибагливим плануванням інтерєру. Їх головною особливістю є дах фантастичної форми та блобоподібні вікна.
«Будівля ніби виростає з землі», - написано у прес-релізі проекту. Декого дивує таке твердження. Хіба не вся архітектура виростає з землі, адже ж не падає вона з неба? Втім, Юрґен Маєр мав на увазі ідею будинку як органічного елементу ландшафту на кшталт пагорба, ґроту або озера. «Я думав про будівлю не як про комплекс конструкцій, а як про ландшафтне утворення поміж небом і землею», - каже Маєр.
Тому обидві будівлі мать невизначені межі – вони ніби стирають кордон між зовнішнім та внутрішнім. Земля плавко здіймається і поволі переходить у дах (його цілком можна використовувати як елемент скейт-парку).
Для оформлення екстер’єру було використано гофровані металеві пластини кольорів шампанського, срібла та бронзи. Гофрований метал на даху вкрито шаром бітуму. Інтер’єр витримано в чорно-білій тональності, з кількома червоними акцентами; стіни всередині зведено за принципом сухого мурування.
Найцікавіше в обох будинках, звісно ж, їхні оригінальні обриси. Вони певно щось нагадують; згідно з назвою, начебто купчасту хмару (саме так перекладається Cumulus з німецької та англійської), хоч як на хмару вони занадто кутасті. Але це лише привід збудити дитячу уяву та пошукати інші праобрази: сир, прогризений мишами, чарунка або молекула тощо.
Завдяки незвичайній формі Cumulus увійшов до умовних семи див архітектурного світу, список яких 2008 року склав часопис The Conde Nast Traveler. У цьому дивному реєстрі творіння Юрґена Маєра межує поряд з британським стадіоном Вемблі, баштою Бурдж Дубай та Музеєм сучасного мистецтва на Манхеттені.

Автор: Ірина Стасюк
Фото: Юрґен Маєр Г.
Джерело: журнал "АСС"