Борець з африканським кліматом Дьєбедо Френсис Кере

Визначенням Д. Ф. Кере одним з переможців 2009 року організатори конкурсу вшанували його довгий шлях від рідного села Гандо, що знаходиться у найбіднішій африканській країні Буркіна-Фасо, до Європи, де він здійснює сьогодні свою архітектурну практику і викладає у кількох університетах.
Ще під час навчання в Німеччині (завдяки стипендійній програмі) разом з друзями Ф. Кере заснував асоціацію Schulbausteine fur Gando, метою якої було створення будівель, що відповідали б кліматичним особливостям місцевості та сприяли розвитку локальних спільнот. З 1999 року Ф. Кере є активним учасником багатьох національних та міжнародних конференцій, а в 2004 році проект школи для рідного села Гандо, створений ще під час навчання на архітектурному факультеті, отримав премію за здобутки в архітектурі ім. Ага Хана. Дослідження Ф. Кере фокусуються на проблемах розвитку міст, розробці кліматичнокомфортного житла, утилізації матеріалів, залученні місцевої робочої сили та відродженні традиційних технік будівництва. У своїй практичній діяльності він приділяє найбільшу увагу країнам, що розвиваються, і особливо рідній країні. Саме тут найповніше розкривається соціальне спрямування його архітектурної практики, оскільки кожну будівлю Ф. Кере розглядає як шанс дати краще майбутнє місцевій громаді, користуючись девізом: допоможи іншим, щоб допомогти собі.
У ході будівництва особлива увага приділяється співпраці з місцевими жителями, оскільки бідні і неосвічені люди набувають професійних навичок, що допомагають їм отримати в нову роботу. Тому Ф. Кере надає перевагу розробці простих проектних рішень, які, водночас, відповідають потребам замовника. Як відзначає сам архітектор, найскладніше для нього — це пояснити проект людям, які не вміють ані читати, ані писати.
У цьому контексті школа для села Гандо стала показовим проектом, покликаним врахувати кілька принципових вимог. По-перше, уникаючи значних грошових витрат потрібно було створити комфортну температуру всередині будівлі навіть у найбільш спекотну погоду. Другим вирішальним чинником була вимога максимального використання місцевих матеріалів та робочої сили, що робило необхідним застосування простих технологій.
Вирішуючи ці проблеми Ф. Кере використав традиційні для цієї місцевості стабілізовані та спресовані земляні блоки, а також знайшов особливе рішення для форми та структури даху, що нині металевою хвилею нависає над будівлею. Завдяки цьому до приміщень потрапляє свіже повітря, а фасади отримують додаткову тінь та прохолоду. Земляні блоки, у свою чергу, абсорбують тепло і регулюють температуру всередині класів. Таким чином проблема температурного режиму була вирішена без додаткової закупівлі кондиціонерів та витрат на їхнє функціонування.
В адмініструванні будівництва брали участь виключно місцеві жителі. Набуті ними навички допомогли у подальшій реалізації проектів у селі та за його межами. Самоорганізація цих людей створила приклад для наслідування в інших селах, що також самотужки збудували в себе школи.
Внесок проекту в розвиток локальної спільноти визнала й місцева влада. Вона забезпечила заробітну платню вчителям і створила робочі місця для молодих будівельників, які тепер використовують здобуті навички у державних будівельних програмах.

Джерело: журнал "АСС"