Дессау-Росслау

Не дивно, що напрямок розбудови міста за проектом IBA тему було задано темою «Урбаністичні центри й ландшафтні зони». Індустріальне місто, до якого постійно приєднувалися сателіти, після деіндустріалізації стало «завеликим» для населення, що постійно скорочувалося (з 1989 року кількість мешканців Дессау зменшилася приблизно на 20 тисяч). Проте, на відміну від Ашерслебена, місто неможливо було «стиснути» від периферії до центру. Неможливо було й «зробити діру» (як висловилася ландшафтний архітектор Гайке Брюкнер) в місті, що складається з декількох окремих районів. Довгі дискусії та міждисциплінарні майстерні (до яких були залучені, окрім IBA та школи Баугауз, представники численних організацій та спільнот міста) сприяли виробленню нового, альтернативного плану розвитку ДессауРосслау. Цей план передбачав тривалий (до 30 років) і відкритий для можливих змін процес розбудови, сфокусований, по-перше, на стабілізації урбаністичних «острівців» – міських центрів та, по-друге, на перетворенні «мертвих» ділянок, що з’явилися після «знелюднення» міста, на ландшафтні зони між цими острівцями.
«Стискання» та стабілізація окремих міських центрів, на думку організаторів проекту, сприятиме покращенню умов життя в них, особливо враховуючи те, що мешканці Дессау-Росслау – переважно люди старшого віку й не пересуваються на значні відстані. Також завданнями проекту є «індивідуалізація» кожного центру й відновлення будівельної культури, зокрема, інтегрування архітектури модернізму в містопланування, щоб популяризувати образ Дессау-Росслау як «баугаузівського міста».
Що ж до ландшафтних зон, на створення яких архітекторів надихнуло «Паркове королівство», то їхній дизайн та розташування викликали хвилю дебатів у громадських колах. Старше населення підтримувало ідею створення парків, тоді як робоча група наполягала на облаштуванні «диких галявин». Дикі луги не потребували постійного догляду і були вигідними з огляду на обмежене фінансування. Більше того, вони відкривали широке поле для експериментів. Цілком можливо, що комусь галявини могли нагадати проекти диких лугів на дахах будинків, створені Ле Корбюзьє, проте багато мешканців міста вважали їх просто занедбаними полями. Зрештою, думка громадськості схилилася на бік поборників лугів. Щоб зацікавити мешканців міста доглядати та «розвивати» луги, було введено практику «ділянок» – галявин розміром 20 квадратних метрів, якими можуть опікуватися мешканці міста. Так жителі власними зусиллями створили «міжкультурний сад» та «аптекарський сад». Відкритість і публічність громадського обговорення стали яскравими рисами проекту розбудови Дессау-Росслау. За словами Г. Брюкнер: «Було важливо залишатися відкритими і казати: «Ми теж не знаємо точно, як це буде, – тому нам і потрібно спілкуватися одне з одним».

Джерело: журнал "АСС"