Сонячний майстер Томас Герцоґ

Визнавши мюнхенця Томаса Герцоґа одним з переможців конкурсу, журі та організатори вшанували його науковий та практичний доробок як одного із засновників біокліматичної архітектури.

Починаючи з 1970-х років Т. Герцоґ займається альтернативною архітектурою, вважається визнаним фахівцем у галузі пневматичних структур (від часу публікації монографії про використання надлишкового повітряного тиску у будівництві). У 1971 році Т. Герцоґ розпочав у Мюнхені власну архітектурну практику, спершу співпрацюючи з різними архітекторами. А от укладене в 1994 році партнерство з Гансом Шраде триває й досі.

Більшістю своїх розробок Т. Герцоґ намагається поєднати завдання суспільної користі з науковими досягненнями. Особлива увага приділяється використанню сонячної енергії – в цій галузі він виступає піонером та визнаним фахівцем. Технологічні розробки Т. Герцога у цій сфері дозволяють створювати міські багатоквартирні екобудинки на чотири поверхи і більше. 

У співпраці з різноманітними науковими установами (такими, як Технічний університет Мюнхена, Центр прикладних енергетичних досліджень Баварії та іншими) Т. Герцоґ займається вивченням кліматичних умов місцевості та їхнього впливу на розташування майбутніх будівель. За допомогою комп’ютерних симуляцій створюються моделі якнайширшого використання сонячної енергії для опалення, охолодження, вентиляції та енергопостачання з метою створення максимально комфортних та енергоефективних споруд.

Хоча форма споруди для Т. Герцоґа не має вихідного значення, а є, скоріше, наслідком структури, покладеної до її основи, це не заважає йому уважно ставитися до навколишнього ландшафту, створюючи проекти, які органічно вписуються в навколишнє середовище – природне чи штучне. Загальноєвропейське визнання досягнень Т. Герцоґа сприяє залученню архітектора до здійснення наймасштабніших проектів. Так, наприклад, він є автором павільйонів для Ганноверської виставки 1996 та 2000 років, а також даху Олімпійського стадіону в Мюнхені.

Широку популярність в архітектурних колах отримали його проекти житлових будинків у Регензбурзі та Вальдморі. У 1992 році, разом із інженером Н. Кайзером, архітекторами Н. Фостером та Р. Роджерсом, Т. Герцоґ працював над створенням «Сонячного міста» у Лінці, де головною метою було поєднання високої щільності населення з максимальною типологічною гнучкістю проекту. Найбільш іновативною технологією проекту стало сонячне енергозабезпечення району, що зробило «Сонячне місто» не тільки автономною структурою, але й інструментом вироблення надлишкової енергії, здатної використовуватися в інших районах міста.

Джерело: журнал "АСС"