АССБуд → Архитектура → Текстура → Конкурсні заручини з владою: можливості опору на рівні архітектури. Частина 1

Конкурсні заручини з владою: можливості опору на рівні архітектури. Частина 1

Оцiнка будь-якого архiтектурного змагання завжди є складним i неоднозначним питанням, що включає цiлу низку аспектiв, багато з яких виходять далеко за межi архiтектурних i урбанiстичних проблем у їх вузькопрофесiйному розумiннi. Програма й умови, дотримання законодавства, органiзацiя, правила вiдбору учасникiв, забезпечення рiвноправностi, професiоналiзм журi, непередбачуванi змiни пiд час перебiгу конкурсу, критерiї вiдбору переможцiв, вплив суб’єктивних факторiв, оцiнка результатiв, нарештi їх громадське обговорення й втiлення у життя - ось ще далеко не повний перелiк питань, урахування яких обiцяє на виходi дати щось на зразок об’єктивної всеохопної системи оцiнювання конкурсної подiї. Втiм, створення такої «iдеальної» моделi, що могла б узяти до уваги всi чинники й видати нагора, як комп’ютер, певну сукупнiсть висновкiв, а тим бiльше, висновкiв, узгоджених мiж собою, є неможливим. Архiтектурний конкурс, як i кожне суспiльне явище, висвiтлюється через рiзноманiтнi точки зору, змiнює своє значення з плином часу i зазнає багатьох, часто протилежних iнтерпретацiй, кожна з яких залежить вiд цiннiсної позицiї iнтерпретатора. Навіть бiльше, – та чи iнша версiя перебiгу подiй отримує свiй сенс i значення тiльки завдяки особистiй позицiї спостерiгача.
Конкурс на Культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал», подiбно до iнших замовницьких конкурсiв, є, насамперед, подiєю полiтичною. Правила гри тут такi, що владнi iнстанцiї висувають свої вимоги, а учасники беруть зобов’язання їх дотримуватись, причому дотримання владних вимог є чи не найважливiшою запорукою перемоги. Таку архiтектуру важко розглядати в якостi iдеї, адже вона є, насамперед, проекцiєю iдеологiї, що наперед визначає проекти через конкурсну програму. З погляду владних вiдносин, конкурс на «МА», в принципi, нiчим не вiдрiзнявся вiд iнших архiтектурних змагань в Українi. Його програма була типовим рiзновидом централiзованої полiтики top-down, вона була сформована ДП «Мистецький Арсенал» без урахування iнтересiв мiста й дiйсного залучення громадської думки.
Архiтектори мали розташувати на територiї «МА» цiле креативне мiстечко. Завдання конкурсу включало розробку генерального плану й об’ємно-просторових рішень будівель. Умовно програму конкурсу можна розподiлити на двi частини – культурно-громадську й комерцiйну. Першу складали такi будiвлi як Центр української музики, Музей сучасного мистецтва, Мiжнародний центр кiнематографії та екранних мистецтв, Центр творчих iндустрiй, Науково-дослідний реставраційний центр України, Центр доставки мистецьких об’єктів, адмiнiстративний корпус, Дитяче мiстечко; другу – готель i мистецькi апартаменти. Окремий наголос ставився на збереженi валiв Києво-Печерської фортецi, створенні площi «МА» й парку, а також - розмiщеннi паркiнгiв. Стара будiвля «МА» не ввiйшла до конкурсного завдання: її, за дорученням президента, реконструює Iнститут «Укрпроектреставрацiя» у вiдповiдностi з власною вiзiєю. Учасники конкурсу просто мали врахувати такий стан речей.
Програма передбачає надзвичайно високе навантаження територiї. За приблизними пiдрахунками, загальна площа нової забудови на територiї «МА» становитиме близька 84,3 тис. м². Зазначена в програмi конкурсу площа територiї для забудови складає 9,8 га. Але, беручи до уваги вилучення з конкурсу будiвлi «Арсеналу», дiйсна площа дiлянки є набагато меншою. Поєднання культурних функцiй з житлом, офiсами й обслуговуванням є цiлком прийнятним i виправданим у мiжнароднiй практиктицi, де подiбнi до «МА» проекти реалiзуються через схему державно-приватного партнерства (public private partnerships). Однак, особливiсть конкурсу на генплан «МА» полягає в тому, що спiввiдношення прибуткової й громадської забудови, як, власне, i програма в цiлому, не були легiтимованi з точки зору професiоналiв i широкої громадськостi. Поза увагою замовникiв конкурсу залишились рекомендацiї експертiв щодо розробки мiстобудiвної концепцiї цiлiсного культурного й туристичного розвитку територiї Київської фортецi i логiчного включення до неї програми «МА». Нерозв’язаним залишається питання законностi нового будiвництва на територiї Києво-Печерського заповiдника, до якого належить територiя «МА». Враховуючи це, наголос замовникiв конкурсу на збереженнi iсторичної спадщини як його принциповiй засадi сприймається не бiльш як позiрне гасло.
З iншого боку, принципово новим у цiй, здавалось би, старiй i до болю знайомiй iсторiї було те, що органiзувати конкурс запросили нiмецьку компанiю phase eins, принципи роботи якої й мiжнароднi зв’язки, є для України справдi чимось незвичним. Phase eins з кiнця 90-х вiдомi органiзацiєю складних мiжнародних архiтектурних конкурсiв в рiзних куточках свiту. Цiкавим є намагання компанiї робити ставку не на старархiтекторiв, а на менших «зiрок» на пiдйомi, що обiцяють стати всесвiтньо вiдомими впродовж найближчих рокiв. Йдеться не просто про квалiфiковану органiзацiю, а про певну систему, що охоплює всi аспекти конкурсної практики, починаючи вiд пiдбору складу журi i завершуючи забезпеченням учасникiв високоякiсними вихiдними матерiалами.
Обмежено-відкритий конкурс «МА» проходив у декiлька стадiй. На передквалiфiкацiйному етапi претенденти мали надати свої портфолiо, за якими проводився вiдбiр до першого туру. Так, до участi в конкурсi було подано 133 заяви з 24 країн, з яких був вiдiбраний 21 учасник. Попередньо була встановлена максимальна кiлькiсть учасникiв конкурсу (26), з яких п’ять компанiй були запрошенi заздалегiдь, без попереднього вiдбору, задля гарантованої присутностi сильних гравцiв. Наприкiнцi I туру (03-08.2008) було обрано 7 фiналiстiв, що взяли участь у II турi (08-11.2008), за результатами якого були пiдбитi остаточнi пiдсумки. Органiзацiйна процедура також включала колоквiум учасникiв на I етапi конкурсу i представлення проектiв архiтекторами перед журi на II-му (обидвi подiї вiдбувалися в Києвi). Кожен з учасникiв конкурсу отримав повний пакет вихiдних даних, який вирiзнявся надвисоким рiвнем регламентованостi, включаючи схеми зонування територiї i навiть – приблизного розмiщення будiвель. Серед вимог конкурсу особливо наголошувалося збереження iсторичного середовища. Зокрема, суворо вимагалося залишити недоторканними вали, а також – дотримуватись максимальних показнiкiв висоти наземного (27 м) i пiдземного (6 м) будiвництва. Напередоднi розгляду журi проекти були оцiненi оператором конкурсу за спецiальною точною шкалою з точки зору дотримання висунутих вимог.
У конкурсi взяла участь 21 архiтектурна компанiя з 15 країн свiту: Adjaie Associates (GB), agps architecture (CH), AS «V. Shevchenko» (UA), Asymptote Architecture (USA), Claus en Kaan Architecten (NL), Dominique Perrault Architecture (FR), Ivan Kroupa (CZ), Klaus Kads (AT), Lahdelma & Mahlamaki Architects (FI), Paulo David (PT), Sadar Vuga Arhitekti (SL), Wilmotte & Accosies (FR), Zotov & Co (UA); (другий тур) AIX Arkitekter (SE), Arata Isozaki & Associates (JP), David Chipperfield Architects (GB), Dietrich Untertrifaller Architekten (AT), Kleihues+Kleihues (DE), Sauerbruch Hutton (DE), Schmidt Hammer Lassen Architects (DK), Schweger Associated Architects (DE). Переможцем конкурсу було обрано проект Arata Isozaki & Associates. Другу премiю отримали AIX Arkitekter, третю - David Chipperfield Architects, четверту - Kleihues+Kleihues. До складу журi у рiвнiй пропорцiї ввiйшли iноземнi й українськi експерти, а також представники влади. Через вiдмову деяких експертiв на останньому етапi кiлькiсну перевагу в журi отримали представники влади.
Для української мiстобудiвної практики, що вже бiльш нiж п’ятнадцять рокiв товчеться в болотi підшухлядного розподiлу мiста мiж «своїми», такий формат органiзацiї конкурсу означав мало не революцiю. Безумовно, рiзка змiна звичного ладу не могла не викликати незадоволення у мiсцевого архiтектурного iстеблiшменту. Одним iз головних нарiкань київських архiтекторiв, що часто звучали в пресi, було те, що в Українi не вiдбулося вчасного привселюдного оголошення архiтектурного конкурсу. Справдi, робити таке оголошення в Українi нiхто не поспiшав, але, з iншого боку, чому українськi архiтектори були не в змозi скористатися «оголошенням» в свiтi? Питання, яке могло б у цiй ситуацiї поставити по-справжньому критичне архiтектурне сумлiння, полягає в тому, чому українська архiтектура досi знаходиться поза свiтовими комунiкацiйними мережами i чи багато вона виграє вiд своєї пасивної позицiї невключення до цих мереж.
Участь у грi phase eins у ролi операторiв конкурсу можна iнтерпретувати по-рiзному. На мою думку, тут не йдеться анi про ситуацiю фальшивої завiси, що мала приховати безсоромнi дiї «експропрiаторiв» громадського добра, анi демократичного iнструменту, що був використаний з метою втiлення цинiчних намiрiв влади. Стосунки замовникiв конкурсу, що подекуди дiяли всупереч встановленiй процедурi, й оператора, що вiдстоював прозорий перебiг процесу, вiдрiзнялись динамiкою й взаємовпливами. Одним iз поширених поглядiв на роль захiдної архiтектури у недемократичних країнах є той, що вона стає iграшкою в руках мiсцевих панiвних груп. Ця проблема протягом останнiх рокiв не раз виринала в стосунку до Китаю й Росiї. У порiвняннi з ними, вкраїнська ситуацiя все ж цiкава своєю неодномiрнiстю: хай там як, а головним здобутком конкурсу на «МА», незважаючи на його цiлковите походження згори, можна вважати вiдверто критичнi висловлювання, що були висунутi окремими учасниками конкурсу, навiть цiною невиконання його програми, тобто свiдомої вiдмови вiд проходження навiть до другого туру.
У проектi архiтекторiв Sadar Vuga Arhitekti вся будiвельна маса пiдкреслено винесена за межi валiв. Це те надмiрне й зайве, що насправдi тiльки заважатиме перетворенню «машини вiйни» на «машину культури». Звiльнений простiр навколо «Арсеналу» є простором дiї, перформансу й action, що постiйно змiнює свою конфiгурацiю, в залежностi вiд подiй. У будiвлi по той бiк валiв необхiдна кiлькiсть будiвельної площi об’єднана в мегаструктуру, культурна, розважальна, адмiнiстративна й житлова частини якої мають змогу щiльно взаємодiяти мiж собою.
Iнше критичне висловлювання належить AS «V. Shevchenko». Основна мета проекту – забезпечити присутнiсть на территорiї «Арсеналу» трьох великих громадських площ. Найбiльша з них - Музейна - утворюється бiля головного входу до старої будiвлi «Арсеналу» i включає напiвзаглиблений Центр кiнематографiї. На пiвночi дiлянки знаходиться Молодiжна площа, що мiстить легкi тентовi споруди Дитячого центру. Решта будiвель опиняється за валами, утворюючи Музичну площу. Стратегiя «виносу» поза вали передусiм стосується Центру української музики, розмiщення якого перед входом до «Арсеналу», як це передбачається за конкурсною програмою, перекриває основнi вiзуальнi звязки й порушує структуру iсторичного середовища. За таких планувальних умов можливостей для наземної присутностi суто комерцiйної частини програми (бутiк-готелю й апартаментiв) не залишається. Вони отримують екзотичноекзальтоване рiшення у виглядi вертикальної структури, зануреної пiд землю, більш ніж на 20 поверхiв вглиб.