Творець повільної архітектури Біджой Джейн

Серед сучасних архітекторів постколоніальної Індії місце Б. Джейна визначається за нетиповою на сьогодні відсутністю проблематизації західного й вітчизняного у теоріях і практиці, попри гостре несприйняття стрімких глобалізаційних процесів, що кожної хвилини змінюють образ рідної країни на шляху стрімкого економічного зростання. Дві традиції поєдналися у світогляді Б. Джейна у досить поширений спосіб: він народився в Бомбеї, проте згодом сім’я переїхала до США, де майбутній архітектор отримав професійну освіту в Університеті Вашингтону у Сент-Луїсі. Деякий час Б. Джейн працював в бюро Річарда Мейєра в Лос-Анджелесі, але кінець-кінцем вирішив повернутися на батьківщину. З того часу він живе у передмісті Бомбею і, хоча дорога до офісу займає майже дві години, не збирається перебиратися до міста, яке дуже змінилося від часу його дитинства. 

Серед тенденцій, що глибоко непокоять Б. Джейна в сучасній Індії, найперше місце належить швидкості: країна інтенсивно розвивається, а тому швидко будується. Для Б. Джейна такий темп роботи є неприпустимим. «У цій країні вам дають тиждень на завершення проекту, а через десять днів вже розпочинають будівництво. Звичайно, це деяке перебільшення, але я чітко для себе визначив, що розрахунків на папері зовсім недостатньо для того, щоб досягнути такого рівня якості, який я вважаю необхідним», — відзначає він. На його думку, споруда та її майбутня цінність народжуються не стільки з проекту, скільки з процесу будівництва, якому він намагається приділяти якомога більше часу, зусиль та уваги. Б. Джейн вважає, що головним у споруді є дух, який треба в неї вкладати з кожною новою цеглиною. 

Саме тому Б. Джейн має власну команду будівельників, яких надзвичайно цінує. Характеризуючи ремісничу працю, Б. Джейн вживає визначення «анонімна архітектура», що своїм значенням не поступається навіть розробці архітектурного проекту. Адже саме робітники мають стосунок до відчуття матеріалу та формування сенсорних й фізичних зв’язків майбутньої будівлі з місцем її зведення. 

Ще одним джерелом натхнення Б. Джейна є природа, у якій він ховається від надміру й неспокою міста. Його будівлі часто називають притулками, схованками від надмірної швидкості міського ритму життя. Таким є один з найвідоміших проектів Б. Джейна, Palmyra house, створений у 2007 році на території пальмової плантації на березі Аравійського моря. Будинок складається з двох дерев’яних блоків, розділених подвір’ям з басейном. Закріплені на кам’яних платформах водойми поєднані з мережею акведуків та колодязів утворюючи цілісний життєпростір. Витягнутий басейн дозволяє насолоджуватися безкраїми морськими просторами або нескінченним лісом дерев на плантації. Будинок створений з місцевої деревини твердих порід, проте легкість конструктивних елементів створює ілюзію їхнього поступового розчинення і перетворення у нетривкі екрани, що ведуть діалог між внутрішнім простором будинку та ландшафтом.

Втечею від світу можна назвати ще один проект Б. Джейна — курорт leti 360: невеличкий комплекс в Гімалаях, розташований за три кілометри від найближчої траси (на висоті 2300 м над рівнем моря), до складу якого входять п’ять будівель з каменю, деревини й скла, зведені на природних терасах. 

Розуміючи, що окремих зразків «повільної архітектури» недостатньо, аби змінити ситуацію в цілому, Б. Джейн все одно прагне зводити свої будівлі подалі від Бомбею, який не дає жодної змоги зосереджуватись на деталях. І тільки час вирішуватиме, чи здатне всесвітнє визнання якості його архітектурних проектів примусити місто-велетня, що нині летить вперед цілеспрямовано й нестримно, хоч трохи загальмувати свій рух, аби замислитись над місцем свого кінцевого призначення.

Джерело: журнал "АСС"