Щорічна нагорода за досягнення в екологічно стійкій архітектурі

Ідея створення конкурсу в сфері стійкої архітектури, який би за своїм масштабом охоплював найбільш показові тенденції екологічного будівництва з усього світу, народилася з поєднання двох ініціатив. Прагнення Центру архітектури та спадщини Франції (the cité de l’architecture & du patrimoine) до створення міжнародної нагороди, яка б стимулювала розвиток екологічно стійкої архітектури, було втілено у концептуальному проекті, здійсненому архітекторкою і критиком Яною Риведін.

Водночас Рада департаменту Івелін та низка організацій регіону Сіен-Аваль зініціювали створення колекції сучасної архітектури, яка б стала свідченням відновлення цього регіону (collection Manifeste d’Architecture du XXie Siecle en Seine Aval). Від часу побудови в цій місцевості загальновідомої Вілли Савой Ле Корбюзьє у 1928 році, територія пагорбів над Сіною дуже змінилася, залучаючи зразки найкращого і найпроблематичнішого в сучасній урбаністичній культурі. До кінця 2058 року тут планується зведення ще понад 50-ти будівель, що втілюватимуть провідні архітектурні тенденції першої половини ХХІ століття.

Об’єднання зусиль організаторів обох проектів привело до створення нагороди Global Award for Sustainable Architecture (надалі – GASA), яка мала б привернути увагу  громадськості до проблем розвитку архітектури в ХХІ столітті, а також сприяти усвідомленню необхідності змін як у будівництві, так і в культурі міського співжиття. Особливістю нагороди стало те, що вона задекларована як нагорода персональна. Тобто її об’єктом стає не певна визначна будівля, як зазвичай прийнято, але архітектор, який тривалий час успішно працює в галузі стійкої архітектури, втілюючи й поширюючи цінності зеленої етики та інноваційного розвитку, адекватні контексту та культурним особливостям регіону.

Головною метою GASA є створення міжнародної спільноти талановитих архітекторів, які працюють в галузі екологічно стійкої архітектури задля поширення інформації про їхні теорії й діяльність з метою підвищення екологічної обізнаності у всьому світі. Кожного року міжнародне журі обирає п’ятьох номінантів із західних країн, а також з країн, що розвиваються, розглядаючи проекти, здійснені як у розвинених містах, так і в найбільш віддалених місцевостях. Завдяки такому глобальному підходу вдається створити простір для дискусій з приводу забудови, пристосованої для різних кліматичних та економічних умов, наголосивши найбільш актуальні акценти досліджень особливостей архітектурної практики різних націй та країн.

Головною частиною нагороди є низка популяризаторських проектів, в рамках яких організатори влаштовують щорічний симпозіум (за сприяння Центру архітектури та спадщини у Парижі), знімають документальний фільм про кожного з переможців та ініціюють дискусії на міжнародному рівні шляхом співпраці з архітектурними центра ми інших країн. Також, з 2009 року передбачається публікація монографій та щорічна пересувна виставка обраних проектів.

Ще однією суттєвою складовою винагороди (у рамках створення музею сучасної архітектури під відкритим небом) є визначення одного з п’ятьох щорічних переможців, якому доручають розробку проекту невеликої громадської будівлі в одній з 51 громад регіону (на сьогодні в процесі реалізації вже перебувають два проекти). Працюючи над теоретичними засадами конкурсу Яна Риведін, виходила з глибокого переконання, що в сучасному світі професія архітектора далеко відійшла від простого завдання створення життєвих просторів. Незадовільний стан природного середовища, зростання цін на енергоресурси, економічні кризи — все це змушує переглянути професію архітектора під іншим кутом зору. (Рекомендуем вам ознакомиться с особеностями Японской культуры).

На думку Я. Риведін, головною проблемою ХХІ століття буде зниження інтенсивності заселення міст, разом із необхідністю культурної інтеграції різних спільнот та створенням гнучких парадигм життя та праці, які б враховували фактор глобальної міграції робочої сили. У цій ситуації архітектор має знову взяти на озброєння стратегії, пов’язані з ремісництвом. Тут Я. Риведін звертається до поглядів Адольфа Лооса: «Архітектор — це будівельник, який вивчив латину». Окрім повернення до ужиткової праці, архітектор також має пам’ятати, що сучасний світ, хоча й став «меншим», від цього не став багатшим. Радше навпаки: ми постійно маємо справу зі зростанням населення й звуженням доступних ресурсів, які слід заощаджувати. Особливу увагу в цьому контексті привертають країни, що розвиваються. Якщо на півночі екологічна архітектура має справу з самообмеженням, то на півдні і сході проявляються кардинально протилежні тенденції, оскільки йдеться радше про створення «казкового» й ілюзорного світу для багатих іноземців, аніж про зведення будівель, здатних розв’язати нагальні проблеми місцевого населення. Саме тому Я. Риведін виступає за прагматичний та збережувальний підхід до архітектурної діяльності, за якого, створюючи будівлю, професіонал враховує як потреби громади, так і особливості кожної конкретної місцевості. З огляду саме на ці критерії і відбувається визначення переможців GASA.

Джерело: журнал "АСС"